З іконостасом і дзвонами

    Важкі часи пережили монастирі, церкви, віруючі люди за роки радянської влади, особливо в 50-80 роках XX століття. З храмів знімали хрести, під оплески "заідеологізованих" більшовиків падали з куполів дзвони, розбиваючись, мов склянки. Хто б міг подумати! Дві тисячі літ християнства, а якась навіжена жменька "совєтів" руйнувала історію. Хай Бог спасає в подальшому мирян від подібних дійств.

Неділна школа

    Як ніколи, українське православ'я, попри неприховану боротьбу між різними конфесіями, що орієнтуються на свій український досвід чи на московську або римську традицію, міцніє і зростає, наповнює своїм високим духовним змістом душі багатьох віруючих України. То питання часу – об'єднання всіх православних мирян незалежної держави в одну українську церкву, навколо однієї церкви, як колись це вже було.

 І відкрилась дорога до храму

    Уперше за багато років запустіння храмів, що йшло від запустіння наших душ, у одній з найдревніших роменських церков – Вознесенській йтиме Пасхальна відправа. Цього дня роменці прийдуть послухати службу Божу, прилучитися душею до нашої одвічної святині, за традиційним обрядом посвятять свої паски. Думається, цей день, як завжди, принесе їм особливу радість.Тож наш співрозмовник сьогодні священик, цієї церкви Іоан КАВЧАК.
    – Святий отче, у нашому місті ви людина порівняно нова. Томе для знайомства з читачами скажіть спочатку кілька слів про себе.
    – Народився я на Львівщині в сім'ї робітника. Маю двох братів – старшого та молодшого. Обидва вони священики. З дружиною ростимо двох синочків: старший першокласник, менший – дошкільного віку. Маю вищу духовну освіту. Деякий час служив благочинним у місті Радомишлі, що на Житомирщині. Після аварії на ЧАЕС за станом здоров'я дітей вимушений був переїхати на Полтавщину, Архиєпіскопом Сумським та Охтирським Іонафаном назначений настоятелем Свято-Вознесєнської церкви у древнє місто над Сулою – Ромни.