Важкі часи пережили монастирі, церкви, віруючі люди за роки радянської влади, особливо в 50-80 роках XX століття. З храмів знімали хрести, під оплески "заідеологізованих" більшовиків падали з куполів дзвони, розбиваючись, мов склянки. Хто б міг подумати! Дві тисячі літ християнства, а якась навіжена жменька "совєтів" руйнувала історію. Хай Бог спасає в подальшому мирян від подібних дійств. Храми тоді перетворили у вертепи: склади, кінопрокати, гаражі, клуби. І, вибачте на слові, конюшні. Так-так. Подібне, мабуть, зможе дозволити собі лише наша братія. Набожних людей у ті часи «совєтська власть» гнала ешелонами на "відпочинок" до Сибіру.

    Не обійшло це горе і роменців, Свято-Вознесенську церкву, яка слугувала складом та приміщенням кінопрокату. Ясна річ, зникло у невідомому напрямку церковне майно: хрести, дзвони і т.п.

    Та час ставив все на свої місця. Майже 20 років Сумське архітектурне управління виконує зовнішні реставраційні роботи церкви. За цей час, як кажуть, з горем пополам були покриті куполи і нашвидкуруч поштукатурені стіни, бо тільки-но «майстри» зникли, штукатурка почала обсипатися. І сьогодні маємо ганебний вигляд храму, святині історичної цінності. Дана споруда – пам'ятник архітектури XVIII століття, який охороняється державою. На жаль, ніхто не поніс заслуженого покарання за безвідповідальне ставлення до об'єкта.

У січні 1996 року архієпископом Сумським і Охтирським Іонафаном мене призначено настоятелем і головою парафіяльної ради Свято-Вознесенської церкви в Ромні. Разом з членами ради Лідією Яківною Максименко, Володимиром Даниловичем Смуком та іншими клопоталися про внутрішню реставрацію приміщення церкви. Не всім хотілося відроджувати храм, навіть і духовенству. Та Господь Бог не залишив свого дому, молитви наші були почуті. Всевишній послав хороших віруючих спонсорів доброї волі, які за свої кошти допомогли відновити з руїн храм Господній. Перш за все, висловлюю вдячність голові спостережної ради ВАТ «Роменський пивзавод» В.І. Шапошніку. Він подарував церкві дубовий різьблений і позолочений новий іконостас, велике та мале панікадила, ікони, бра, за свій кошт зробив малярні роботи у вівтарі, на хорах встановив опалення, і спонсорську допомогу продовжує. Слів вдячності заслуговує генеральний директор об'єднання «Ромии-кондитер» О.І. Саєнко. Він подарував і встановив повий комплект сучасних дзвонів (7 одиниць), які були виготовлені на замовлення. За його кошти реставровано декілька стародавніх ікон. І сьогодні він надає необхідну спонсорську допомогу. Скільки не зверталися до генерального директора ТОВ «Фірма «ГТФ ЛТД» О.В. Лакизи – він жодного разу не відмовив. Подарував ікону. Значний вклад у відродження церкви внесли ВАТ «Агротехсервіс» (керівники В.В.Клименко, В.С. Слатвнцький), ЗАТ «Київська Русь» (В.М. Микитченко та його син Олександр), «Райавтодор» (І.О.Туник), МГШБД-13 (В.М. Леонов), ТОВ «Ромнигазбуд'' (І.Г. Батій), фірма «ГАНГ» (В.В. Кулик), КМП «Моноліт» (В.І. Картавцев), завод «Буддеталь» (О.Г. Паляниця), ВАТ «Завод «Поліграфмаш» (О.В. Касьян), «ПМК-23» (А.Г. Шаповал), ПП «Комплекс– А» (А.В. Івницький), ДП ДАК «Хліб України» «Роменський КХП» (А.М. Рішняк), Талалаївський цегельний завод (І.О. Тесленко), ЗАТ «СБК» (І.Ф. Телющенко), ВПУ-14 (П.І. Помаран, нині міський голова) та багато інших. За браком місця не можна всіх назвати, але всім вам Боже благословення.

Кожен подарунок, кожне пожертвування, інше добре діло, зроблені церкві, самому Спасителю, Божій Матері, угодникам Божим, несуть вам благодать, здоров'я, успіх у житті вашим сім'ям, друзям, колективам. Під час кожного богослужіння свята церква не раз за день молиться за своїх спонсорів: за їх здоров'я, щастя, добробут, за спокій душ тих, хто відійшов у вічність.