Як підготувати дітей до Свя того Причастя?

Підготовка дітей до Святого При­частя має свої особливості. Її три­валість та зміст визначається бать­ками в консультації зі священни­ком, також мають враховувати вік, стан здоров'я та ступінь воцерковності дитини. Батькам, які регуляр­но приводять до Святої Чаші своїх дней,

що є благом, слід прагнути до причастя разом із ними. Практика, коли батьки причащають дітей, а самі рідко при­ступають до Святого Причастя, перешкоджає зміцненню у свідомості дітей необхідності участі в Євхаристичній трапезі.

Перша сповідь перед Причастям у дітей у традиції Право­славної Церкви відбувається, зазвичай у віці семи років. При цьому час звершення першої сповіді для дитини віком від 7 до 10 років при щонедільному причащенні слід визначати спільно священникові та батькам із урахуванням індивіду­альних особливостей розвитку дитини та її розуміння цер­ковного життя.

Для дітей до трьох років Євхаристичний піст не є обов'язко­вим. За традицією, із трирічного віку дітей у православних сім'ях поступово привчають до утримання від їжі й пиття пе­ред причастям Святих Таїн. До семирічного віку дитина по­винна звикнути причащатися натщесерце. Із цього часу слід вчити дитину прочитувати молитослов'я до Святого Причас­тя, зміст та обсяг яких визначаються батьками згідно з віком, духовним та інтелектуальним розвитком дитини.

Восприемники повинні брати участь у вихованні дітей у бла­гочесті, зокрема спонукаючи їх регулярно причащатися Свя­тих Христових Тайн і допомагаючи батькам приводити їх до Святої Чаші.

Ми їздили в паломницьку поїздку і в одному монастирі нас із чоловіком не причастили, хоч ми в РАЦСі розписані, але не вінчані. Правильно з нами вчинили чи ні?

Звісно, що не правильно. Я особисто декілька разів возив віруючих по святих місцях і був свідком такої ситуації. Знаєте, як кажуть, що зі своїм уставом у чужий монастир не лізуть, як зазначено в основах соціальної концепції Православної Цер­кви та у визначенні Священного Синоду Православної Церк­ви. Церква, наполягаючи на необхідності церковного шлюбу, все-таки не позбавляє причастя Святих Таїн подружжя, що перебувають у шлюбному союзі, який укладено з прийнят­тям на себе всіх законних прав та обов'язків і визначається, як юридично повноцінний шлюб, але з якихось причин не освячений вінчанням. На відміну від блудного співжиття, що є канонічною перешкодою до причастя, такий союз в очах Церкви є законним шлюбом. Однак обов'язок священника — нагадувати віруючим про необхідність не тільки укладен­ня юридично - дійсного шлюбу, але й освяченого такого в церковному священодійстві.