Як Церква ставиться до біометрич­них паспортів?

Є дуже багато проблем, пов’язаних із цим питанням. Неоднозначні думки є і у бого­словів, і у священників, і у вірян нашої Цер­кви.

Ці питання обговорюються ще з 1990- х рр. Спочатку були ідентифікаційні номе­ри, потім податкові номери, зараз - біо­метричні паспорти. Якщо говорити зага­лом, то ми маємо певну проблему пов'я­зану з відсутністю богословської освіти,

| відсутністю традиційного релігійного вихо­вання, що накладається на невпевненість сучасних технологій, знайомством із ними, надання матері­альному якихось духовних властивостей, страх перед тим, що якимось незрозумілим чином людину можна обдурити без її відома, скажімо так, підкорити волі нехристиянської влади. І тому ці люди викладають свої протести.

Тобто, ми маємо вираження певних політичних поглядів ча­стини православних віруючих. Ці люди намагаються захисти­ти свої права. І коли вони звертаються до священноначалія, то Церква також просить державу врахувати думку цих людей і зробити якісь альтернативні системи чи то обліку, чи доку­ментів, які б не сприймалися людьми як антихристиянські дії.

За словами митрополита Білоцерківського та Богуславсь- кого Августина, від самого початку введення ідентифікаторів особистості церква не тільки не давала благословення на їхнє запровадження, а й попереджала про можливість перетво­рення їх у майбутньому на апокаліптичний знак, описаний в главі 13 Одкровення апостола Іоанна Богослова як «тавро Антихриста».

Митрополит зазначив, що з одного боку, використання іден­тифікаторів, як атрибуту інформаційних систем може бути роз­цінено як знак, який використовується інформаційною систе­мою і не передбачає згоди людини на прийняття чи викорис­тання цього ідентифікатора.

«Однак коли людину примушують давати згоду на отриман­ня ідентифікатора і коли він використовується для визначен­ня особистості в повсякденному житті замість імені, то це може породити відповідні духовні наслідки. Неприпустимим є при­мус людини до прийняття цифрового чи іншого ідентифікато­ра особистості під виглядом необхідності ведення обліку або під іншими приводами. Також неприпустимим є примус до використання такого ідентифікатора, коли особистість цього не бажає, оскільки такий це є посяганням на свободу совісті»,зазначив представник церкви.

Митрополит також повідомив, що рішенням Архієрейського собору були визначені критерії, яким повинен відповідати до­кумент, що має відношення до особистості. «Документи, які видаються державою, не повинні нести інформацію, зміст і призначення якої незрозумілі або приховуються від власника документа, а також символів, які мають блюзнірський харак­тер або ображають почуття віруючих», - йдеться у рішенні Ар­хієрейського собору.

А якщо вже говорити безпосередньо про паспорти, то пас­порти нас до Бога не наближають і не віддаляють. Паспорти нас не можуть зробити більшим християнином чи меншим християнином, вони не можуть нас відлучити від Христа. Ці паспорти не є печаткою антихриста. І до цієї проблеми треба ставитися як до проблеми політичної, а не релігійної.

-   «Боротися треба не з антихристом, боротися треба за Хри­ста».

-    Коли говорять про індивідуальний податковий номер, про електронні документи, то зазвичай вживають термін «електронний концтабір», неначе всіх нас туди намагаються загнати...

-    Мені, як священнослужителю, неважливо в якому «концта­борі» я буду жити - чи в особистому, чи в масштабах держави, чи в масштабах усієї планети. Дійсно, вибудовується система, яка намагається повністю контролювати людину. Ми це бачи­мо. І це можна співвідносити з одкровенням Іоанна Богосло­ва. Про це, до речі, говорять люди, яких це збурює, які намага­ються боротися з цією системою.

Але мені здається, боротися треба не з антихристом, а тре­ба боротися за Христа. Тобто, треба вивчати не ці диявольські козні, не намагатися зрозуміти, якою технологією цей «конц­табір» будується, треба вивчати власну душу і намагатися пізна­вати Христа, а не антихриста.

До речі, одне із тлумачень одкровення Іоанна Богослова говорить про те, що печатка на чолі і печатка на правиці - це образ думок, світогляд і образ дій. Якщо людина живе не по-християнські і мислить не по-християнські, вона вже приймає печатку антихриста у своєму житті.

Навіть сам диявол бажає вільного поклоніння собі. І тільки вільне йому поклоніння означає зречення від Христа. Коли людина вільно грішить, свідомо грішить, вона дійсно відмов­ляється від Бога. Тому якась автоматична, технологічна чи інша система, яка відлучить мене від Христа, - це неможливо. Про це говорить апостол Павел: ні небо, ні земля, ніщо не може відлучити мене від любові Божої.

«Церква буде домовлятися з державою, щоб ті люди, які не бажають мати біометричних документів, мали реальну аль­тернативу».

Церква, з одного боку, буде продовжувати виховувати своїх віруючих і намагатися їм розповідати про Христа. Тобто, фак­тично робитиме те, що вона завжди - буде молитися. Із іншого боку: Церква все ж таки буде намагатися з державою домовля­тися про те, щоб ті люди, які не бажають брати таких доку­ментів, мали реальну альтернативну систему. Як сьогодні, із тими ж податковими номерами - людина може відмовитися від податкового номера та вільно робити певні дії. Так само і з цими паспортами. Бо в законодавстві, яке зараз намагаються прийняти, сказано про можливість альтернативи, але реаль­ного механізму впровадження немає. Із іншого боку, у цьому документі є дуже дивна обмовка. Там говориться про те, що подібні чіпи будуть в паспорти імплантуватися. Але філологи знають, що імплантувати щось можна тільки в людину. І тому це також певним чином обурює віруючих, це також їх бентежить. Якщо вже в нас у законах таке пишуть, то люди побоюються, що потім почнуть і імплантувати. Тому Церква буде намагатися пра­цювати і з державою, і намагатиметься виховувати віруючих.

Хто намальований на паспорті? Герб. Так от, паспорт - це державна справа, це не релігійна справа. А Боже - це душа і Церква. Поки держава не гонить Церкву, поки держава не вимагає від нас зречення Христа, ми, будемо порядними гро­мадянами, ми будемо виконувати ті закони, які прийняли наші депутати. Ми житимемо в тих умовах, які нам створять, бо це по-справжньому не впливає на спасіння безсмертної душі. Це - земне. А по-земному християнин має жити по тим зако­нам, які є в державі.