Народився в Римі в родині благочестивих Евфимиана і Аглаїди. Подружжя довгий час було бездітним і невпинно молили Бога про дарування потомства. І Господь звеселив подружжя народженням сина Олексія.
У шість років хлопець почав вчитися і успішно вивчав світські науки, але особливо старанно читав Священне Писання. Ставши юнаком, він почав наслідувати своїх батьків: суворо постився, роздавав милостиню і під багатим одягом таемно носив волосяницю. У ньому рано дозріло бажання залишити світ і служити единому Богові. Однак батьки збиралися одружити Олексія і, коли він досягнув повноліття, знайшли йому наречену.
Після заручин, залишившись ввечері наодинці зі своею обраницею, Олексій зняв з пальця перстень, віддав їй і сказав:«»» «Збережи це, і нехай Господь буде з нами, Своею благодаттю влаштовуючи нам нове життя»»». А сам таемно пішов з дому і сів на корабель, що плив в Месопотамію.
Потрапивши в місто Едессу, де зберігався Нерукотворний Образ Господа, Олексій продав усе, що в нього було, дав гроші бідним і став жити при церкві на паперті і годуватися милостинею. Преподобний харчувався тільки хлібом і водою, а отриману милостиню роздавав немічним і старим. Щонеділі він причащався Святих Таїн.
Рідні всюди шукали зниклого Олексія, але безуспішно. Слуги, надіслані Евфимианом на розшуки, побували і в Едессі, але не впізнали в убогому, що сидить на паперті, свого пана. Від суворого посту тіло його висохло, краса зникла, зір став слабким. Блаженний пізнав їх і дякував Богові за те, що отримав милостиню від своїх слуг.
Невтішна мати святого Алексія зачинилися в своїй кімнаті, безперестанку молилася за сина. Дружина його бідкалася разом зі свекрухою.
Преподобний прожив в Едессі 17 років. Одного разу пономарю церкви, при якій подвизався преподобний, було одкровення про нього: Матір Божа через свою святу ікону повеліла: « «Введи в Мою церкву Божого чоловіка, гідного Царства Небесного; молитва його сходить до Бога, як кадило пахощів, і Святий Дух перебуває в ньому»». Паламар став шукати таку людину, але довго не міг знайти. Тоді він з молитвою звернувся до Пресвятої Богородиці, просячи допомоги. І знову був голос від ікони, сповістивший, що чоловік Божий - той жебрак, який сидить на церковній паперті. Паламар знайшов святого Олексія і ввів в церкву. Люди дізналися про праведника і стали почитати його. Святий, уникаючи слави, таемно сів на корабель, що відправлявся в Кілікію. Але Бог судив інакше: буревій забрав корабель далеко до заходу і прибив до берега Італії. Блаженний попрямував в Рим. Невпізнаний, він смиренно просив у свого батька дозволу оселитися в якому-небудь куточку його двору. Евфимиан помістив Олексія у спеціально облаштованому приміщенні при вході в будинок і велів годувати його зі свого столу.
Живучи в батьківському домі, блаженний продовжував поститися і проводити дні і ночі в молитві. Він смиренно терпів образи і глузування від слуг рідного батька. Кімната Олексія знаходилася навпроти вікон його нареченої, і подвижник тяжко страждав, слухаючи її плач. Тільки безмежна любов до Бога допомогла блаженному переносити цю муку. Святий Олексій прожив в будинку своїх батьків сімнадцять років і був сповіщений Господом про день своєї кончини. Тоді святий, взявши хартію, описав свое життя, просячи прощення своїх батьків і нареченої.
В день смерті святого Олексія в соборній церкві служив літургію епископ Інокентій (402 - 417) в присутності імператора Гонорія (395 - 423). Під час служби з вівтаря пролунав чудовий Голос: «» ««Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, і Я вас заспокою»»»». Всі присутні в страху впали на землю. Голос продовжував: ««Знайдіть Божого чоловіка, який відходить у вічне життя, нехай він помолиться про місто»». Стали шукати по всьому Риму, але не знайшли праведника. З четверга на п'ятницю епископ, здійснюючи богослужіння, просив Господа вказати угодника Божого. Після літургії знову в храмі почувся голос: ««Шукайте Божого чоловіка в будинку Евфимиана»». Всі поспішили туди, але святий Олексій вже помер. Обличчя його світилося подібно до лику Ангела, а в руці була затиснута хартія, яку він не випускав, як не намагалися її взяти. Тіло блаженного поклали на ложе, покрите дорогими покривалами.
Епископ і імператор схилили коліна і звернулися до преподобного, як до живого, просячи розтиснути руку. І святий виконав їх благання. Коли лист було прочитано, батько, мати і наречена праведного з плачем вклонилися його чесним останкам.
Тіло святого, від якого почали відбуватися зцілення, було поставлено посеред площі. Сюди зібрався весь Рим. Імператор і батько самі внесли тіло святого в церкву, де воно знаходилося цілий тиждень, а потім було покладено в мармурову гробницю. Від святих мощів стало спливати благоуханне міро, що давало зцілення хворим.
Житіе святого преподобного Олексія, Божого чоловіка, завжди було одним з улюблених на Русі.
