Неділя 5-та Великого посту. Прп. Марії Єгипетської.

 Настоятель храму прот.Іоанн відслужив божественну літургію під час якої разом з віруючими молився за мир та закінчення війни на сході України.

ч.Іоанн

 5-та неділя великого посту, абопреподобної Марії Єгипетської

“Повчання з життя Преподобної Мари Єгипетської”.

      У нинішню неділю Св. Церква вшановує пам'ять Преп. Марії Єгипетської.

Марія була простою дівчиною, поки жила при своїх батьках, але, як залишила 15-ти літньою дівчиною батьківський дім, - так «загрузнула в багні пристрастей і розпусти», що здавало­ся, виходу, їй звідсіля немає. Усе, що вона мала — красу, свіжість юних сил і душу — усе віддала на тілесну втіху і розко­шування. І так пройшло 17 літ її буйного, розпусного життя. Щасливі діти, які свою волю покоряють волі батьків і вихова­телів, щасливі й батьки, які оберігають дітей своїх від сва­волі. Те, що сталося з Марією, статися може з кожною сваві­льною дитиною.

         Уже осквернила Марія своїми гріхами всю землю Єгипетсь­ку, але для неї цього ще мало, вона хоче занести гріхи свої в святиню Єрусалимську. Почула, що від’їздить корабель із мо­лодими людьми до Єрусалиму на поклоніння Хресту Гос­подньому. Марія задумала й цю нагоду використати в на­прямі своїх пристрастей, - от уже й пливе вона в святе місто, пливе такою грішницею, якою була в Єгипті. Єрусалим. Тут Голгофа, та й гріб Господній, тут із кожної закутини землі віє святістю. Здається, що тут немає місця на пристрасті. Але пристрасть Марії і тут не знає впину, і тут вона живе так, що пекло, дивлячись на її життя, радується, а Ангел Охоронець плаче. Та тільки пекло радується перед сльозами, а Ангел плаче перед радістю: скоро почнеться обернення грішниці. Настав день урочистого поклоніння Хресту Господньому. Марія разом із іншими хоче увійти у храм, але для такої грішниці храм недоступний. Скільки разів наближалася вона до його воріт, стільки разів зверталася під тиском юрби. Усі люди вступають до храму, вона одна, при всіх зусиллях зос­тається ззовні. Тут уперше заговорила її совість і заговорила сильно й грізно, так, що Марія перелякалася, - відчула всю мерзотність своїх гріхів, і тут — побачила на стіні ікону Божої Матері. У гірких сльозах покаяння вона падає ниць перед Заступницею роду християнського, просить у Неї заступниц­тва, обіцяє віднині посвятити все своє життя їй і Божественому Синові. І недаремні були її сльози, недаремна молитва: тепер вона вільно ходить у храм, і чинить поклоніння Хресту Господньому. Тут вона умивається душею, і по виході з храму, знов поклоняється до чудотворної ікони Божої Матері, і чує від Неї так, ніби, наказ відійти в зайорданську пустелю.

       Це для нас християн приклад повчальний і втішний, щоб ми не потрапляли в зневіру щодо свого спасіння. Хто б міг подумати, що в поганій душі Марії засіяло світло благо­даті Божої? А воно засіяло, і засіяло так ясно, що Марія стала немов би світлонос­ним ангелом.

     Чи це тільки один такий приклад? Ні! їх багато в історії Церкви Христової. Хто, наприклад, був розп'ятий по правиці Спасителя? Якщо кажуть розбійник, то це вже зла людина. Одначе він із хреста перейшов просто в рай. А преподобна Євдокія?

       Вона за окремим висловом була жінкою всього світу, - і дитина диявола стала дити­ною Божою. А преподобний Варвар? Він убив щось із 300 людей, у тому числі двох священників. А Св. Святомученик Кипріян? Страшний і вірний слуга князя темряви. Багато було подібних прикладів, на яких бачимо сповнення слів Спасителя: “Син бо Людський прий­шов, щоб знайти та спасти, що загинуло!”/Лк.19,10/.

 Сильний гріх, а ще сильніша Благодать Божа!

       Тяжкі були гріхи Марії, але і велике її покаяння, далеко від світу, в зайорданській пустині. Головні її подвиги покаяння — це молитва і піст. 47 літ пустиня дає їй їжу. Такий її піст. А яка молитва? - Вона молиться днями й ночами, обмиваючись слізьми, не маючи ні хатини, ні одежини, молиться на са­моті. І цей подвиг пустинного покаяння продовжувався 47 літ! І цього подвигу доконує слаба фізично жінка!. Може ска­жемо, що не в наших силах такі подвиги покаяння, - але, це наводимо для подиву, а не наслідування. Якщо б нам 47 літ життя, а хоч 40 днів Чотиридесятниці і 7 сім днів Страсної седмиці щорічно проводити так, як годиться в покаянні й молитві - це було б для нас велике діло!

         За перемогу над собою, за велике покаяння, за постійний піст і молитву, заступися Пречиста Діво Маріє за нас грішників перед престолом Божим. Взиваємо до Тебе Пренепорочна Мати Маріє, моли Бога за нас! Амінь

Прот.Іоанн Кавчак