Таїнство  Соборування найчастіше відбу­вається під час Великого посту, але його можна провести і в будь-який інший день церковнго року. Під час Соборування православний християнин сім разів помазується священиком освяченим елеєм  змішаним з червоним вином. При цьому, сім разів читається Євангелія, звучать молитви про хворих. Все це відбувається заради зцілення душі і тіла хрис­тиянина. Тим самим у ході Єлеєосвячення на недужого християнина сходить благодать Божа, здатна зцілювати як його фізичні, так і духовні хвороби.

Іноді доводиться чути про те, що в Таїнстві Соборування людині прощаються забуті ріхи, хоча, слід мати на увазі, що це скоріше народне уявленння про сенс Таїнства, а не вчення,що корениться в літургійній науці. Тут слід пам'ятати про те, що єлеосвячення прямо  пов’язане з таїнством покаяння, маючи явно характер покаяння бо воно веде людину до зцілення від  пануючого над ним гріха. Таїнство Соборування не є просто благословення перед смертю, як це іноді розумілося в православ'ї, і як до недавнього часу це офіційно вважалося в католицькій церкві де його  називали "останнім помазанням". Таїнство Єлеопомазання служить для відновлення, відродження люди до життя. Воно покликане зцілювати людей і від фізичного та духовного вмирання. Це Таїнство також покликане звільнити людину і від його гріховного стану.

У Таїнстві Соборування здійснюється спільна священицька молитва, звернена до Господа, Богоматері і всіх святих, проте, в кінцевому підсумку  соборна молитва за християнина не обмежується заступництвом за нього перед Богом лише семи священників. Священники просять про заступництво за людину перед Христом всю Небесну Церкву - і вже вся Церк­ва соборно підноситься до Бога у своїй молитві за цього хри­стиянина, просить Господа про його зцілення. Коли бере участь в цьому Таїнств важкохвора людина, безумовно, вона повинна розуміти що не обов'язково отримає в Соборуванні фізичне зцілення. Але з такому випадку, якщо хворіючий прийняв благодать Таїнства гідно, з вірою і смиренням, він знаходить, завдяки Єлеєосвячення, особливу здатність: по-новому, стійко і вдячно слриймати свою хворобу. І хвороба, і страждання робляться для нього тоді одним з благодатних умов його спасіння.І відбувається це тому, що людина, страждаючи, - справді очищається і освячується. При здійсненні таїнства Соборування визначається Божественна воля про людину: слід йому зцілитися або померти. І далі людині вже належить Божественну волю тільки прийняти.

Нарешті, що стосується символічного сенсу використання з Таїнстві Соборування речовин. Так, єлей - це символ цер­ковної молитви і одночасно цей символ виливається на хворого Божественною милістю. Вино і єлей також є й символа­ми зцілення хворого. Як відомо, обидві ці речовини в давнину використовуватися в медицині, - вважалося, що вино дезинфікує рани, а єлей володіє знеболюючим ефектом. Під час таїнства паличкою обмотаною ватою та змоченою єлеєм, домазується хрестообразно чоло, ніздрі, лице, губи, груди, і руки з двох сторін Під час Таїнства також використовується всипане в посудину зерно, в яке прийнято вставляти горячі сім свічок. Ці зерна служать символом нового життя, при  цьому, символом що володіє подвійним змістом, двояким ду­ховним прочитанням - залежно від того, яка доля спіткає недужу людину в подальшому. Якщо він одужує, то зерна для нього означають проростання нового життя. Якщо ж він по­мирає, то ці зерна стають символом застави майбутнього життя та його прийдешнє воскресіння з мертвих.

Говорячи про історію Таїнства Соборування, слід згадати, що у перші століття буття Християнської Церкви чин Таїнства Соборування був зовсім коротким: звучали кілька псалмів, читалися молитви при освяченні єлею і при помазанні їм хворого. До VI століття Соборування відбувалося в будинках, потім - переважно в храмах, а з XIV століття - і в будинках, і в храмах, як це відбувається і сьогодні. Таїнство могло відбува­тися над людиною неодноразово - протягом всього його життя та з різних причин. У стародавній Церкві Таїнство най­частіше відбувалося трьома священиками - під образ Боже­ственної троїчності. З XVI  століття Єлеєосвячення почина­ють здійснювати сім священиків. Сьогодні, в Церкві існують дні загального Єлеопомазання, призначеного і для хворих, і для здорових: така практика існувала на Русі приблизно з XVI століття. Найчастіше Єлеєосвячення в давнину відбува­лося у Велику суботу, але ширше - і в дні Великого посту.

Витоки семикратного помазування хворого криються в на­ступному. Справа в тому, що в давнину, коли людина хворіла, і над нею було необхідно зробити Таїнство Соборування, до нього протягом семи днів приходили священики, помазува­ли його освяченим єлеєм: звідси, ймовірно і виникла прак­тика семиразового помазання.

Слід пам'ятати, .що Таїнство не здійснюється: над дітьми до семирічного віку; над хворими, що знаходяться в несвідо­мому стані; над буйними психічно-хворими; священику забо­роняється здійснювати Єлеєосвячення над самим собою. Таїнство може повторюватись над однією особою, але не під час однієї і тієї ж безперервно триваючої хвороби. Зараз широко практикується вчинення Єлеопомазання одночас­но над кількома хворими за одне чинопослідування і одним єлеєм. Таїнство над хворими людьми зазвичай відбувається в храмі, але при неможливості пересувати тяжкохворого, Таїнство може бути проведено і на дому.

Коли Соборування з'єднується з сповіддю і причастям хво­рого, то спочатку відбувається сповідь, потім Єлеєосвячення, і нарешті, Причастя Святих Тайн. У разі смертельної небезпе­ки, відразу після сповіді здійснюють скорочений чин Причастя, і якщо хворий ще не втратив свідомості, над ним здійснюється Таїнство Соборування. Воно вважається звершеним, якщо священик, по освяченні єлею, встигне хоча б один раз прочи­тати над хворим молитву і помазати зазначені частини тіла. При відсутності смертельної небезпеки хворого Таїнство Єле­опомазання з причастям Святих Христових Тайн не з'єдну­ють, хоча попередня Сповідь при цьому бажана.

Хочу відмітити і застерегти людей, які вірять таким брехли­вим нісенітницям, що людям, які одужали після Єлеєосвя­чення, ніколи вже не можна вживати м'ясних продуктів, по­трібно обов’язково поститись, не можна ходити в лазню, мати інтимні стосунки тощо. Така забобонність підриває віру в бла­годатну силу Таїнства і приносить велику шкоду для духовно­го життя.

Митрофорний протоієрей, настоятель Св. Вознесенської

церкви, Іоанн Кавчак