Неділя третя Великого посту.Хрестопоклонна.

Настоятель храму прот.Іоанн відслужив божественну літургію під час якої разом з віруючими молився за мир та закінчення війни на сході України.В вечері за давньою традицією була відслужена вечірня з читанням акафісту Страстям Христовим- в народі бесіда,яку очолив прот.Іоанн в співслужінні з прот.Максимом настоятелем храму Різдва Христового с.Ріпки.

ч.Іоанн

 Про самовідречення

“ Коли хто хоче йти вслід за мною,

 хай зречеться самого себе,

хай, візьме свого хреста та й за мною йде"! /Мр. 8, 34/.

Із ласки божої досягли ми половини Великого Посту. Щоб нас підкріпити і піднести на дусі, Церква Свята представляє нашим очам Животворящий Хрест Господній. Цим, пригадує нам страждання й подвиги, які Ісус Христос перетерпів за нас і для нашого спасіння. Вона заохочує нас наслідувати Христа, щоб бути учасниками в Його славі і Радості Воскресіння.

Хто представлений на Хресті? Христос Розп'ятий із ранами на пречистому тілі, із якого спливає його животворяща Кров. Сам невинний і безгрішний — усе це Він перетерпів за нас, приніс себе у жертву Богу Отцю. Вчинив Він це тому, щоб Бог Отець змилостився над нами, за наші гріхи, які ми вчинили своїм непослухом, постражадав тому, щоб очистити, освяти­ти й примирити нас із Богом. Так, будучи Царем Слави, “Він умалив Себе, прийнявши вигляд раба, ставши подібним до людини; і подобою ставши, як людина, Він упокорив себе, бувши слухняний аж до смерті, і подобою ставши, як людина, Він упокорив себе, бувши слухняний аж до смерті, і то смерті хресної”. /Фил.2,7/

От такий приклад дає нам Свята Церква, щоб підтримати нас і заохотити до подвигу посту! Якщо Спасителть наш усе перетерпів заради нашого спасіння і був розп'ятий за нас, - чи не більше ми повинні заради нашого спасіння і був розп­'ятий за нас, - чи не більше ми повинні заради себе, заради своєї духовної користі взяти на себе хрест і наслідувати Його! Чи не більше ми повинні розпинати своє тіло, повне при­страстей і хотіння? Як би не виглядав для нас піст, як би не трудні молитовні подвиги, ми повинні пам'ятати, що нема іншої дороги до спасіння, що нема іншого імені під небеса­ми, під яким ми могли б спастися, крім імені Ісуса Христа.

Постом і молитвою спасалися усі Святі, вони показали нам приклад і доказали можливість. Трудний подвиг посту! Але, що нам приходить без труднощів і подвигів? Стриманістю й молитвою Святі скорочували нечисті впливи і діяння свого тіла, силою хреста відганяли диявола і ставали переможця­ми темряви. По правді, хрест Христа є вірних держава, бла­гочестивих охоронець, вірних знаменом, бісів відгонитель і умертвлення пристастей.

Церква Свята, показуючи нині нам Св. Хреста для підкріплення в подвигах посту, рівночасно звертає увагу в Св. Євангелії на християнське самозречення. “Коли, хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе”. /Мр.8,34/. учить нас Господь. Чому Він учить, щоб ми зрікалися самих себе, щоб не слухали себе, не виповнювали багато своїх поба­жань? І це тому, що здебільшого, ми бажаємо злого, гріхов­ного. А гріхи гублять нас, заставляють страждати — бідувати. Ті, що не підкоряються заповіді Господа про самозречення, стають рабами пристрастей, гріха. Замість служити одному Богові, служать багатьом поганим, злим тиранам.

Якщо хочемо любити себе любов'ю досконалою, христи­янською; якщо бажаємо собі вічного спасіння, - то повинні ми відкинути своє гріховне самолюбство, повинні по заповіді Спасителя зректися себе, обмежити свої гріховні бажання, навчитися стримувати себе у всьому, якщо цього вимагає за­кон Божий і заповіді церковні.

А щоб легше було нам виректися себе, не слухати, не вико­нувати своїх гріховних бажань, будемо частіше глядіти на Хрест Христа.

Дорогі брати і сестри! А чи ми йдемо за порадами Св. Цер­кви? Чи відгукуємося на її турботи? Багато є таких, що нази­вають себе християнинами, але живуть не по-християнськи. Блукаючи в суєті світу, вони не думають про свої християнські обов'язки, вони забувають про Хрест і страждання Спасите­ля. Піст для них, ніби й не існував. Дозволяють собі при- ємнощів у час посту такі самі, як і в інші дні. Але там, де вони думають знайти собі життя, - витрачають його, витрачають і здоров'я. Зважаймо на те, що будь-які печалі з'являються тоді, коли холоне послух Св. Церкві, коли постає видиме роз­ходження з Нею. Тому будемо уважні, приймім науку Св. Цер­кви з Св. Хреста, який лежить перед нами і, дивлячись на нього, укріпімся в подвигу посту й молитви, щоб неосудно удостоїтись Божої благодаті, поклонитися і святому Воскре­сінню Христовому! Амінь.

Настоятель Вознесенської церкви, митрофорний протоієрей Іоанн Кавчак