СВЯТЕ БОГОЯВЛЕННЯ.ХРЕЩЕННЯ ГОСПОДА БОГА І СПАСА НАШОГО ІСУСА ХРИСТА.

         У Вознесінській церкві після божественної літургії відбулося Велике освячення води."Такої кількості віруючих під час освячення води особливо на саме свято Хркщення Господнє ще не було.Церковне подвір'я хоч і велике та всіх бажаючих не всмістило, частина людей стояла на тротуарах та вода була всім освячена"-сказав о.Іоанн.

ч. Іоанн

Христос Хрещається

Хто не знає Иордану! Ні, ні, не лише тої палестинської річки, що починається на горі Гермон, утворює два озера, а відтак впадає у Мертве море; не лише тої спокій­ної затоки у Витанії, що Іван Хреститель вибирав, коли через рясні дощі йордансь­кий берег ставав надто болотистим; не тільки плюскотливої течії поблизу Єрихо­ну, куди, найімовірніше, ступила нога не- хрещеного ще Ісуса, але того потічка за рідким селом, чи загаченого таки в селі ставу, або стрімкого карпатського потоку, або озера, котре ховає під кригою посну- лих риб, - хто не пам'ятає хоч бодай одно­го святого українського Йордану?!

Зрештою, не дивина, бо стільки років зав'язували нам очі, щоб не бачити його чудес, затикали вуха, аби не почути, як хлюпають його життєдайні хвилі... Розпи­таймо старших, і вони згадають, як збігав­ся народ на Йордан до будь-якої води, як тягнувся до освячених отцями чудодійних крапель. Хворий обтирав свої болячки й сподівався, що підуть вони за бистрою водою; немічний розтирав тіло, бо хотів влити трохи сили у знеможені члени; не­гарний хлюпав в лице, сподіваючись ста­ти красенем; красуня ковтала йордансь­кої водиці, мріючи про щастя... Про доб­робут міркував господар, окроплюючи тва­рин і будівлі, про здоров'я і захист від уся­кої нечисті мріяла родина, заховуючи пля­шечки зі свяченою водою. Святий Іван Золотоуст звернув увагу на це дивне яви­ще: "... та вода у своїй істоті не псується від довгого часу, але зачерпнена сьогодні, вона через цілий рік, а часто і два і три роки залишається незіпсована і свіжа. І по такім довгім часі вона така, як і вода, щойно взята з джерела".

Не лише у християнстві, а й у інших ре­лігіях здавна існував обряд, пов'язаний з визнанням гріхів, - обмивання тіла во­дою, що вважалося символом чистоти чи, радше, очищення. Але з того часу, як у гурті, що забрів у Йордан, опинився назаретянин Ісус, як Іван Предтеча поклав свої долоні на Його голову і зійшов із небес Голуб-Дух, а у височині .прозвуча­ло "Це Син мій Улюблений, що Його Я вподобав", цінність йорданського обми­вання тисячократно зросла.

Хоча Христос не мав гріха, але став се­ред грішників. Навіть Іван Хреститель пізніше засумнівався, чи справді був то очі­куваний Месія і послав учнів своїх запита­ти про це в Ісуса. Однак, на відміну від багатьох інших месіанських оповісників, які видавали себе за царів чи за чудодіїв, Іван Хреститель розчаровував тих, хто по­милково вбачав у його особі Господа. "Я хрещу вас водою на покаяння, - казав він, - але Той, Хто йде по мені, потужніший від мене: я недостойний понести взуття Йому! Він хреститиме вас Святим Духом й огнем. У руці Своїй має він віячку, і перечистить Свій тік: пшеницю Свою він збере до засіків, а полову попалить у вогні невга­симім". Тоді ж, Іван Хреститель звернувся до Ісуса із сумнівом - чи гоже йому хрести­ти Господа, але Христос відказав: "Допус­ти це тепер, бо так годиться нам виповни­ти всю правду". Тим самим, Спаситель по­дав нам, християнам, приклад - хай най­вищий серед людей самопонижується так, як робив це Син Божий, що став Сином Людським.

Скільки років голоситься вже ця чи не найважніша християнська правда, скільки було нагод переконатися у спра­ведливості цього суворого закону, але чи багато з нас хоче слідувати йому? А між тим, ми знаємо про Христа більше, ніж Іван Хреститель, котрий жив у пустелі, "... а пожива для нього була сарана та мед польовий", бо маємо світло Єван­гелій і можемо уже спокійно у його яс­них променях обзирати цей Божий світ.

Сьогоднішній день - це день, в який Ісус Христос хрестився і освятив єство вод. Тому, в це свято всі, почерпнувши води, приносять її додому і бережуть її один, два, три і більше років. Хрещенська вода в церкві ще називається агіасма, що оз­начає з грецької мови на українську - ве­лика святиня. Ця святиня залишається непошкодженою і свіжою після довгого часу зберігання й не поступається воді, яка тільки-но почерпнута як джерела. її використовують для освячення церкві, домів. В хрещенський святвечір є день пісний, в який не годиться приймати їжу до Хрещенської води. Перехрестившись з побожністю, з молитвою можна пити святу воду без будь-якого хвилювання і тим, хто вже що-небудь їв. Церква гово­рить, що ті, хто відлучає себе від святої води ради їжі, недобре роблять.

Багато води утекло в Йордані з того часу, коли Понтій Пилат панував над Юдеєю, а в Галілеї тетрархом був Ірод, багато йорданських вод по цілому світі розтеклося життєдайною вологою. На­стали такі часи, що хтозна, чи зачерпне­мо уже завтра ковток просто з річки. Але якби там не було, поки маємо ще трохи чистої водиці, несімо її до храму, бо хіба немає від чого очиститись?

Дорогі браття і сестри! Щиросердно вітаю Вас з великим святом. Нехай Гос­подь Бог Вам усім дарує міцне тілесне здоров'я, духовну радість, любов, злаго­ду і мир. Будемо разом молитися, щоб Господь Бог послав свій мир і свою лю­бов усім людям землі, щоб дарував нашій Матері-Україні силу і мудрість по­долати всі труднощі, зберегти нації в братолюбстві, зберегти нас в однодумстві та однодушності, послав удосталь плодів земних і благословив усі народи землі миром та благоденством.

Христос хрещається в річці Йордан!

митрофорний протоієрей Іоанн Кавчак,

настоятель Свято-Вознесенської церкви