Напередодні святкування Різдва Христового 6 січня настоятель церкви митрофорний прот.Іоанн відслужив святкове вечірнє богослужіння.

          7 січня в день свята була відслуженна Божественна літургія, під час якої прот.Іоанн прочитав Різдвяне послання Блаженнійшого  Митрополита Київського і всієї України Онуфрія, молитву за мир,за припинення війни на Донбасі. В храмі під час богослужіння молились представники місцевої влади,спонсори,депутати міської та районної рад,діти різних шкіл міста та велика кількість віруючих.Після богослужіння діти та дорослі різдв`яними колядками привітали настоятеля церкви з Різдвом Христовим.Прот. Іоанн подякував всім присутнім за привітання побажав Божої благодаті,мирного неба,добра,дітям рости вічливими добрими чесними стосовно один одного та до ближніх,щоб усі стежки їхнього земного життя були осяяні спасительним життєдайним сяйвом Вифлеємської зірки. Від настоятеля діти отримали Різдв'яні подарунки,а дорослі отримали в благословення  іконки.

ч.Іоанн

 Свято Різдва Христового

   «Небо і земля нині тор­жествують».

(З колядки).

 

 

Майже дві тисячі років минуло від того доленос­ного часу для людства, коли, сповіщені небесни­ми вістунами — ангела­ми, пастирі Бифлеємські знайшли серед ясел у ста­єнці на околиці міста Не­бесне Немовля, що прий­шло на світ, та Матір йо­го — Марію Діву, 1 Свя­того Иосифа - обручника. Цього дня люди очікува­ли цілі тисячоліття... Син Божий, Месія — Христос прийняв людське тіло і став Боголюдиною для того, щоб з безмежної любові своєї стати з лю­дьми  в один ряд та від імені людей врятувати людство спередвіку визна­ченим спасінням.

Готуємо себе до свят­кування Різдва завчасно. Починаючи від 27 листо­пада (дня пам’яті Св. апо­стола Пилипа) церквою встановлений Різдвяний піст, ще інакше званий в народі (Пилипівкою). Цим постом чиниться при­готування до свята через стриманість та відмову від скоромної страви: від розваг, злих звичок, заба­ганок. Віруюча людина все це присвячує як офі­ру (жертву) за ту безмір­ну жертовність Христа, що став Боголюдиною за­для нашого спасіння. Усі віруючі люди обов’язково в цей час приступають до сповіді та причащаються .Святих Христових Тайн Тіла і Крові, щоб із чис­тим серцем, з очищеною святістю душею провести Різдвяні Свята.Саме Різдво Хрнстове---найбільше і незглиби­ме таїнство Христової ві­ри.

Кожна епоха, кожне покоління людей по-своє­му сприймало ту Різдвя­ну радість та по-своєму звеличувало народження Христа. В одній із Різд­вяних проповідей Святи­тель Іоанн Златоуст промо­вляє: «За чим колись ту­жили праотці, що перед­бачали пророки, і що ба­жали бачити  праведники, те сьогодні сповнилося і стало дійсністю. Бог ті­лесно з’явився на землі й оселився між людьми. Тому, мої дорогі, радуй­мося і веселімося».

Святитель Василій Ве­ликий  вістить: «Бог на землі, Бог між людьми; не у вогні, серед голосу труб; не на горі, що димиться, або ж у темноті; ані в лячній і ревучій бу­рі, даючи закони — але в тілесній появі лагідний і добрий перебуває з рів­ними собі…»

Тисячоліття минуло та­кож з цієї пори, як на­ша Богом обласкана Ук­раїна — земля і наш на­род — прийняли віру Христову, поріднилися з Богом у тайні Хрещення. Так з року в рік, у цей час зимовий святкуємо і ми ту знаменну і велича­ву подію Богоз’явлення----Різдва Христового на землі.

Надзвичайною урочис­тістю та радістю наповне­ні святкування Різдва в Україні. Тут неясна міс­цевість має найрізноманіт­ніші звичаї, обряди та традиції, які в ці дні пе­реплітаються у невимов­ний вінок. Центром свят­кувань, безумовно, є цер­ковні, святочні Різдвяні богослужіння, які по всій Україні відбуваються . з опівночі або в надрання. Далі святкування неначе вихлюпується за межі християнських храмів, святинь, наповнюючи мі­ста і села загальною ра­дістю.

Ще напередодні Різд­ва і всі дні Свята коляд­ники розносять ангельсь­ку вістку людям. Яке ба­гатство і розмаїття в цих колядка, які вони радіс­ні, світлі, святії А які ча­рівні Різдвяні вертепи! Скільки винахідливості людської, скільки любові в їхніх поетичних, мело­дійних рядках у палітрі вбрання! Тут до вертепу, до рукотворних ясел по черзі підходять за пасти­рями і царями славні ук­раїнські князі, гетьмани, складаючи і свої дари Не­бесному Немовляті, вияв­ляючи свою любов і по­шану до нього.

А з чим можна зрів­няти тйїну Святвечора з кутею і дванадцятьма різ­двяними стравами! Збира­ються діти до батьківсь­кого родинного столу. Де б хто не був, а на Свят­вечір треба їхати до рід­ного дому. Прекрасний звичай! Діти, онуки несуть батькам, бабусям, дідусям святу вечерю. Рідко хто в Різдвяну ніч спить, а в деяких місцевостях спати у цю ніч взагалі вважає­ться гріхом, і то великим.

Коли ж минається День Різдва Христового, то це не означає, що минають­ся торжества і святко­вість. Вони тривають дов­го і називаються в наро­ді «святками» — до свя­та Йордану, Водохрещ; а в Галичині навіть до свя­та Стрітення Господнього.

Нехай же святкує щи­ро Україна ці дорогоцін­ні свята! Нехай колядує, ходить з вертепом, зі свя­тою вечерею, звеличуючи Христове народження! Не­хай звеличує Україна Бо­жу любов, що не минає­ться, не меншає, а завж­ди прагне бачити нас до­брими, праведними і спа­сенними!

 

 

Митрофорний протоієрей Іоанн